ТРАФАРЕ́ТИТИ, ре́чу, ре́тиш, недок., перех., спец. Наносити малюнки, літери або цифри за допомогою трафарету (у 1 знач.). Трафаретити стіни; Трафаретити виріб.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 239.