ТРА́ПИК, а, ч. Зменш. до трап1. Схвильовано забилось у Вакуленка серце, коли він наблизився до вузенького дерев’яного трапика, покладеного з борта корабля на причал (Ткач, Моряки, 1948, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 236.