ТРА́НСПОРТНИК, а, ч. Робітник транспорту; той, хто обслуговує транспорт (у 1 знач.). Він щойно повернувся з Москви, з десятого з’їзду РКП(б) і з’їзду транспортників (Бойч., Молодість, 1949, 4); У відбудові народного господарства особливо великою була роль транспортників (Укр. іст. ж., 6, 1960, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 232.