ТРАГІ́ЧНО. Присл. до трагі́чний. — Ой, мати божа! — тихо промовив Бонковський, приклавши трагічно руку до серця й підвівши солодкі очі до неба (Н.-Лев., III, 1956, 58); Він любив висловлюватися абстрактно і трагічно високим стилем (Кир., Вибр., 1960, 209); Другим разом його проект знищення Врангеля мало не закінчився трагічно для нього самого (Ю. Янов., II, 1958, 234); // у знач. присудк. сл. — Панно Галино, — почав я, зібравшись на силі і навіть силкуючись усміхнутись, — не так уже все це трагічно, як вам здається (Л. Укр., III, 1952, 686).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 224.