ТРАВ’ЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до трава́. Під ногами стелеться зелений трав’яний килим (Н.-Лев., І, 1956, 154); Природна трав’яна рослинність збереглася в Пролісковій діброві, на крутосхилих берегах Дніпра (Тр. бот. саду, І, 1949, 11); Коли він глянув на машину, то побачив, що капот увесь усіяний трав’яним насінням (Тют., Вир, 1964, 458); Під’їжджаємо до нього [острова Орлів] з боку коси, де багато солончаків і дуже незначний трав’яний покрив (Наука.., 11, 1965, 15); // Власт. траві. Кругом косарів розливаються трав’яні пахощі (Барв., Опов.., 1902, 146): Над копицями стрункими Голубий, смугастий дим. Тихе озеро незриме Віє духом трав’яним (Рильський, І, 1956, 134); // Зробл. із трави. Пригорілі або присохлі залишки їжі не слід зшкрібати з посудини, а треба налити в неї теплої води і дати їм відмокнути, після цього посудину легко вимивати трав’яною щіткою (Укр. страви, 1957, 32); // Пригот. із трави, на травах, із домішкою трави. Прийде [капітан Дорошенко] додому, вип’є ще склянку материного трав’яного настою, вгамується, перепочине під захистом цілющої материної турботи (Гончар, Тронка, 1963, 213); // Вигот. з насіння багаторічних трав. В останні роки з бобових багаторічних трав виготовляють трав’яне борошно, яке є повноцінним концентрованим кормом для свиней і птиці (Хлібороб Укр., 6, 1972, 47).

2. Який заріс травою; порослий травою. Слуги та джури пустили коней само́паш, знаючи, що в цьому трав’яному лісі побояться вони вовків і ні кроку не ступлять кудись далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); Трав’яні або осокові болота бувають у долинах рік та в місцях, які щороку заливаються повіддю (Курс заг. геол., 1947, 122); // Засіяний травою. Трав’яне поле.

∆ Трав’яни́й хоке́й — гра в хокей з м’ячем, що відбувається на майданчикові, зарослому травою.

3. Який водиться, живе у траві. Слимак, що живе на скелі, стає сірим, трав’яна жаба — зеленою (Хотк., II, 1966, 352); Військо йде — курить шляхами І вбачає у шпилі Сміттяні вали і брами, Трав’яної табір тлі (Зеров, Вибр., 1966, 461); Трав’яний коник; Трав’яні клопи.

4. Призначений для сівби трави. Трав’яна сівалка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 222.