ТО́РІЙ, ю, ч. Сірувато-білий, блискучий, відносно м’який радіоактивний метал. В кожній речовині, в якій є уран або торій, є й гелій (Трубл., Шхуна.., 1940, 47); Торій — радіоактивний елемент, що міститься в земній корі (Заг. хімія, 1955, 583).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 204.