ТОРФ’ЯНИ́К, а́, ч.

1. Поклади торфу, торфове болото. Євген говорив неквапливо, наче хотів утямкувати їй, що являє собою їхній район. Болота, торф’яники, дрібноліс, а орні землі зовсім нікудишні (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 234); Бригада працює на торф’яниках колгоспу імені Калініна. Торф добувають пошаровим способом (Хлібороб Укр., 8, 1966, 10).

2. Робітник на торфорозробках; // Фахівець із торфодобування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 211.