ТОРТ, а, ч. Кондитерський виріб переважно круглої форми з бісквітного, пісочного та ін. тіста, покритий кремом, цукатами тощо. Навроцька ждала гостей коло столу. На столі стояв великий піднос з абрикосовим варенням і тарілка недорогого торту [торта] (Н.-Лев., V, 1966, 209); З нагоди наших заручин одержала я від групи товаришів і товаришок Казимира колосальний торт (Вільде, Пов. і опов., 1949, 71); Ніколи не залежуються на прилавках магазинів київські торти. Смачні вироби користуються заслуженою славою, попит на них зростає (Веч. Київ, 21.ІІ 1967, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 209.