ТОРОХКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ТОРОХКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш, недок., неперех. і перех., розм. Підсил. до торо́хкати й торохті́ти 1, 2. В стодолі пусто, серед току ями, Зачинений, не торохкоче млин… (Фр., X, 1954, 207); Мотор торохкотів, здавалося, на всю бухту. Хвиля легко гойдала човен (Донч., II, 1956, 82); Торохкотіли колеса брички по бруку (Рибак, Помилка.., 1956, 45); Третю годину зморено торохкотить наш візок шляхами хлібосольної Таврії (Хлібороб Укр., 10, 1969, 9); Треба вичекати.., нім наймички перестануть торохкотіти ложками, посудом (Хотк., II, 1966, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 207.