ТО́РКИ, ів, мн. (одн. торк, а, ч.). Тюркські племена, які кочували в південноруських степах у Х-XIII ст. Половці вперше з’явилися на Русі в середині XI століття, витіснивши з причорноморських степів своїх попередників — торків (Наука.., 3, 1968, 34); Князь Ярослав розбив назавжди печенігів (1036 р.), а Ізяслав поклав до ноги іншого ворога — торка (1060 р.) (Літ. Укр., 1.Х 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 206.