ТОРК1, присудк. сл., розм. Уживається за знач. торкну́ти. [Зіля:] Де ж він, той Панас? [Катря:] Та там же в коридорі біля грубки. Почала я перегортати жар, подула на головешку, коли це торк мене щось за плече, торк… (Вас., III, 1960, 127).
ТОРК2 див. то́рки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 204.