ТОРБА́Н, а, ч., заст.

1. Український народний струнний щипковий музичний інструмент, близький будовою до бандури. [Xаненко:] З торбана голосного Полилися звуки добрі (Фр., XIII, 1954, 364); Форма торбана має багато спільного з формою бандури. Корпус його видовжений і вужчий від бандури. Гриф у торбана довший, ніж у бандури, і має дві головки (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 104).

2. Вид народного танцю. [Радько:] І на співи митець [Павло]. Або нехай хто проти нього витанцює: гайдука, чи торбана, чи хоч і запорозького козака?.. (Кроп., II, 1958, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 200.