ТОПОЛЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до топо́ля. Вітерець з пшеницею шепоче, Тополеве листя колива (Мур., Весілля.., 1949, 30); // Який складається з тополь. Геть-геть за жовтими ланами, Проміж топо́левих рядів Облямувалось берегами Широке озеро (Щог., Поезії, 1958, 376); Внизу ліворуч, за тополевою алеєю, весняним клекотом бурунить, мерехтить, міниться вогнями велике місто (Коз., Листи.., 1967, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 197.