ТОПОГРА́ФІЯ, ї. ж.

1. Розділ геодезії, що вивчає земну поверхню, способи її вимірювання та зображення на плані або карті. Сьогодні курсанти другого взводу сидять у класі, і викладач топографії.. перевіряє, наскільки міцно засвоїли юнаки те, про що він читав їм узимку (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).

2. Сукупність географічних ознак певного населеного пункту, адміністративно-територіальної одиниці тощо. Розповідь про помсту Ольги деревлянам у 945 р., занесена в літопис, мабуть, в 60-70-х роках XI ст., містить деякі дані про стародавній Київ і його топографію (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 378); Сучасна місячна картографія розвивається по трьох головних напрямах. Найбільш давній і розвинутий з них — топографія Місяця (Знання.., 1, 1969, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 197.