ТОНКОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має тонкі крила, з тонкими крилами. Подивіться, що за сила над водою угорі довгоногих, довгоносих, тонкокрилих комарів! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 50); * Образно. Хто ж ти єсть такий сміливий? Що за дух в тобі живе? Ти [початкуючий поет] ламкий ще, тонкокрилий, а вже щось в тобі й нове (Тич., II, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 190.