ТОВСТУ́Н , а́, ч., розм. Товстий, повний чоловік, хлопець. Так ми кидалися камінням, може, з півгодини. То товстун мене перемагав, то я товстуна (Збан., Мор. чайка, 1959, 15); На веранду, навстіж розчинивши двері, зайшов Роман Петрович і з ним один з новоприбулих, певне його товариш, — низенький товстун у парусиновому костюмі (Коз., Сальвія, 1959, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 168.