ТИХІ́СІНЬКИЙ, а, е. Дуже тихий. Тихісінький західний вітрець, пахощі лісу й ночі, світ од зірок, і веселі музики (Н.-Лев., І, 1956, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 131.