ТИХОХІ́ДНИЙ, а, е. Який має тихий хід, невелику швидкість, протилежне швидкохі́дний. При русі транспорту на широких вулицях у кілька рядів ближче до тротуару повинен розміщатись тихохідний транспорт, а ближче до середини — швидкохідний (Автомоб., 1957, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 133.