ТИСО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тис 1. Тисова деревина; Тисовий лісок; // Зробл. з тису. — Сниться, — каже він [Святослав], — що у Києві.. Чорним коцом мене вкривано На моєму ліжку на тисовому (Мирний, V, 1955, 269); До дверей його тисових Покрутилась стежка бита, Взимку й літньою порою Люди йшли до ворожбита (Шер., Дорога.., 1957, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 125.