ТИРХА́ТИЙ, а, е, діал.

1. Крислатий, розлогий (про дерево).

2. Розтріпаний, розкуйовджений. Розлога балка, Всюди до схилів туляться тісно ліплянки — Достоту тирхаті переполохані дрохви (Вирган, В розп. літа, 1959, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 122.