ТИРИ́РИ, виг. Уживається як присудок на означення розмови, бесіди. Кума з кумою тирири — свині моркву порили (Номис, 1864, № 12950).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 120.