ТИРЕ́, невідм., с.

1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (Худ. чит.., 1955, 117).

2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові. — Разом з твоєю телеграмою листа ось одержала.. Чудасія — не лист: одні крапки та тире! — Азбукою Морзе? — догадався брат. — Це здорово (Гончар, Тронка, 1963, 17); З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 120.