ТИРАНОБО́РЧИЙ, а, е. Власт. тираноборцеві. Для кращих поезій Костомарова 40-х років характерні тираноборчі мотиви (Рад. літ-во, 5, 1967, 46); // Спрямований на боротьбу проти тиранії (у 2 знач.). Друга зустріч [Т. Шевченка] з Україною була ознаменована тираноборчою поемою «Кавказ» і безсмертним «Заповітом» (Рад. літ-во, 8, 1968, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 120.