ТИНЬКА́Р, я́, ч. Те саме, що штукату́р. Сивий, волосатий дід у брезентовому фартусі тинькаря.. стоїть на тлі неба в просвіті забитого навхрест вікна (Кун-дзич, Пов. і нов., 1938, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 115.