ТИНУ́ТИСЯ, у́ся, е́шся, док.. діал.

1. Ударитися. Дивись на дитину, а то як тинеться, то ще лоба розіб’є (Сл. Гр.).

2. перев. безос. Трапитися. Все отак заведуться ласкавими словами одно одного шпигати. Тинеться інша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить (Вовчок, І, 1955, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 114.