ТИ́ГРЯЧИЙ, а, е. Прикм. до тигр 1. Жоден сук, жодна гілляка не хруснули під його чобітьми, наче ті чоботи були підбиті шкірою з котячих або тигрячих лап (Гончар, IV, 1960, 60); // Такий, як у тигра, власт. тигрові. Муркет [кіт] тигрячим кроком, весь напружений, поволі посувався, ніби збирався зробити стрибок (Коп., Подарунок, 1956, 78); Є щось дике і свавільне у їх [Гамаліїв] характері, тигряча кров тече по їхніх жилах (Тют., Вир, 1964, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 109.