ТЕСЛЯ́Р, а́, ч. Робітник, що займається грубою обробкою деревини, спорудженням дерев’яних будов, виготовленням простих дерев’яних меблів і т. ін. Без сокири не тесляр, без голки не кравець (Укр.. присл.., 1963, 95); Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1963, 361); Будинок ставлять теслярі (Забіла, Одна сім’я, 1950, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 101.