ТЕРМІНОЛО́ГІЯ, ї, ж. Сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва або всіх термінів даної мови. Оперуючи науковою термінологією, він твердив, що лісосмуги нераціонально займають частину посівних площ (Жур., Звич. турботи, 1960, 11); У процесі вироблення суспільно-політичної термінології української літературної мови відбирались з мови ті слова, які найбільше відповідали вимогам терміна (Вісник АН, 1, 1957, 47); Народжувалась нова техніка, а з нею й нова термінологія (Рад. Укр., 25.VI 1959, 2).

За терміноло́гією чиєю, якою — як прийнято називати в когось, десь. За термінологією старих морських боїв, відбувалося таке: корвет нападного флоту втратив фок і грот, на палубі паніка, борт пробито ворожою бомбою, капітан кинувся вплав (Ю. Янов., II, 1958, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 88.