ТЕ́РЛИЦЯ, ТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Знаряддя для тіпання, тертя льону, конопель і т. ін. Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці..? (Н.-Лев., II, 1956, 296); Тіпає [Мотря] плоскінь або матірку; скрипить терлиця під повіткою… (Мирний, І, 1949, 209); З ранку до вечора скрізь біля хат теркочуть терлиці, немов сваряться зуб за зуб (Фр., VIII, 1952, 73); Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю (Головко, II, 1957, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 87.