ТЕПЛОВІ́ЙНИЙ, а, е, поет. Який віє теплом. З тепловійного степу до берегів навпростець сунуть гурти недавніх переселенців (Рудь, Гомін.., 1959, 37); Тепловійні вітри.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 80.