ТЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що те́нькання. У грудях спів, У серці тенькіт: Вона з Миколою іде (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 74.