ТЕНТ, у, ч. Накриття, звичайно парусинове, для захисту від сонця й дощу. По другий бік вулиці видно було будинок з червоної цегли і балкон з жовтогарячим тентом (Панч, Ерік.., 1950, 8); Він сидить на кормі в плетеному кріслі під широким брезентовим тентом (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 4); Під полотняним тентом стояли столики, за ними чоловіки пили пиво (Гуц., Скупана.., 1965, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 73.