ТЕ́МІНЬ, мені, ж., розм.

1. Те саме, що темно́та́ 1-3. Надворі панувала така темінь, що годі було предмети розрізнити (Коб., III, 1956, 188); Сильний сухий тріск.. розірвав тишу і темінь ночі (Смолич, І, 1958, 97); Немало людської крові пролито за неї [землю], а чи стане вона щедрішою, чи покращають люди після цього, чи ще більше озлобляться в своїх нестатках і темені? (Стельмах, II, 1962, 68).

◊ Те́мінь, хоч о́ко ви́коли — те саме, що [Те́мно,] хоч о́ко ви́коли (див. вико́лювати).

2. зневажл. Те саме, що темно́та́ 3. Раніше просту селянку пани людиною не вважали: попихачка, темінь, робоче бидло… (Гончар, І, 1954, 490).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 67.