ТЕМНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., розм. Робити темним (у 1, 2 знач.) або темнішим; затемнювати. Тихий став віддзеркалював високе блакитне небо. Хмари, занурені в його спокійні води, темнили його (Рибак, Помилка.., 1956, 118); * Образно. Кучерявий дим фабричного димаря темнив все навкруги смутком та нудотою (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 92); // Робити малопомітним; затуляти. Навіть сад за вікнами темнить Тремтячі вогники на оболоні І затіняє кожну ясну мить (Зеров, Вибр., 1966, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 68.