ТЕЛЕ́НЬ, ТЕЛЕ́НЬ-ТЕЛЕ́НЬ, виг. Уживається як звуконаслідування для відтворення звучання дзвона, дзвінка тощо. Телень-телень-телень! Доктор іде! (Фр., І, 1955, 351); Випливаючи з-за рожевого громаддя церкви,.. полинуло густе «Бом-м!» і до нього прилучився дзвін, ..«Телень» (Загреб., Диво, 1968, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 62.