ТЕ́КА, и, ж.
1. Те саме, що па́пка1. Від себе й від усіх причасних до альманаху прошу Вас, вельмишановний Панасе Яковичу, пришліть нам що-небудь з своєї теки (Коцюб., III, 1956, 200); Титулярний совітник [радник] Каганець.. мав шапку в одній руці, теку з паперами в другій (Сам., II, 1958, 311); Він клацнув замками портфеля і витяг сіру м’яку теку (Коп., Навколо полум’я, 1961, 95); Дарка з цікавістю.. дивиться на виповнену Стефину теку з рисунками (Вільде, Б’є восьма, 1945, 73).
2. рідко. Те саме, що портфе́ль 1. — Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Хотк., І, 1966, 153); Марко відчинив теку, витяг з неї якийсь вчетверо складений папірець і подав Павлові (Кир., Вибр., 1960, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 57.