ТВІРНИ́Й, а́, е́.

1. Який утворює або на основі якого утворюється що-небудь.

∆ Твірна́ лі́нія, мат. — лінія, що своїм рухом утворює яку-небудь поверхню. Поверхнею обертання називається поверхня, яка утворюється від обертання якої-небудь лінії, що називається твірною, навколо нерухомої прямої, що називається віссю (Геом., II, 1954, 67); Твірна́ осно́ва, лінгв. — основа, від якої утворюється похідне слово. Усі похідні слова утворюються від певних мовних величин, які називають твірними основами. Наприклад, у слові косар твірною основою є кос- (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 21); Твірна́ ткани́на, бот. — тканина, з якої утворюються всі постійні тканини рослинного організму. У дорослому стані стебло конопель має чотири основних типи тканин — кору, твірну тканину, деревину й серцевину (Техн. культ., 1956, 126).

2. у знач. ім. твірна́, но́ї, ж., мат. Те саме, що Твірна́ лі́нія.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 51.