ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. Я змінив свою «манеру» і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких «громадських» причин до моєї «нової фази творчості» (Л. Укр., III, 1952, 690); Справжнє мистецтво вимагає творчості, а творчість — це створення не тільки нового змісту, але й відповідної йому художньої форми (Мист., 2, 1956, 18); Художня творчість — глибоко свідомий, осмислений процес (Рад. літ-во, 3, 1958, 22); * Образно. Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Граб., І, 1959, 330); // Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку. Творчість — ось що найточніше характеризує працю радянського робітника (Вітч., 3, 1968, 210); У роки п’ятирічки жива творчість мас народила й розвинула такі форми змагання, які допомагають ввести в дію наявні резерви, забезпечують найширший простір ініціативі кожного трудівника, дають змогу найбільш об’єктивно оцінювати результати його внеску в підвищення ефективності виробництва (Ком. Укр., 6, 1975, 62).
Буди́нок тво́рчості — заклад для відпочинку й творчої праці літераторів, художників і т. ін. Чимало визначних творів нашої літератури написано саме в будинках творчості (Літ. Укр., 26.V 1967, 2).
2. Те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось. Народна пісня — тож вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса (Рильський, III, 1961, 36); Геніальна творчість Руставелі з великою любов’ю оберігалась народом понад сім століть (Корн., Разом із життям, 1950, 53); Радянські вчені дослідили зв’язки Шевченка з творчістю Сковороди (Рад. літ-во, 11, 1949, 72).
Наро́дна тво́рчість: а) вид духовної творчої діяльності народу, що виявляється в усній поезії, музиці та ін. видах мистецтва. Народна творчість — це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво — і без якого вони б засохли (Рильський, IX, 1962, 190); В радянських умовах народна творчість, як і професіональне мистецтво, реалістично відображає соціалістичну дійсність (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 22); б) сукупність творів, що виникла в результаті такої діяльності народу. Я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте й свіже джерело народної творчості (Коцюб., III, 1956, 344); Пильно студіюючи свій предмет, повні любові до того трепетного організму, що зветься народною творчістю,.. радянські фольклористи спільними зусиллями покажуть світові красу, силу й велич творчості українського народу (Рильський, IX, 1962, 214).
3. Здатність творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.). Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери і піхотинці.. в’язали плоти (Гончар, III, 1959, 342); Думаю про творчість: Про дикуна, що.. гострим камінцем Накарбував серед стіни в печері Якогось мамонта або ведмедя (Рильський, II, 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 54.