ТВЕРДОЛО́БИЙ, а, е, розм. Те саме, що твердоголо́вий. Хоч ти [сноб] й освічена особа, Але, по суті, — твердолоба (Мур., Осінні сурми, 1964, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 49.