Про УКРЛІТ.ORG

тварина

ТВАРИ́НА, и, ж.

1. Будь-яка істота на відміну від рослини чи людини. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Щог., Поезії, 1958, 273); Всяка тварина мав свою обережність щодо життя (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна. І, 1952, 249); На голос я намагався розпізнати породу качок, курочок, інших пір’ястих тварин, що зняли галас (Досв., Вибр., 1959, 411); У морі живуть різні морські тварини (Вишня, І, 1956, 175); // Худоба, звір і т. ін.; ссавець. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходили біля свиней.. Тварина любить, щоб дбали за неї (Коцюб., II, 1955, 51); Директор дає шматок м’яса котові, що сидить поблизу. Це матроська звичка — любити тварин (Ю. Янов., II, 1958, 36); — Корову вбили!..закричала Зінька, підбігаючи до тварини (Шиян, Баланда, 1957, 34).

Сві́йські твари́ни — приручені, не дикі звірі та птахи, що живуть у домашніх умовах і служать людині. Серед тварин є багато корисних. Особливо корисні свійські тварини (корови, вівці, свині, кури та ін.) (Зоол., 1957, 4).

2. лайл. Груба, підла людина. Щодня п’яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 77).

ТВАРИ́НА, и, ж., збірн. Тварини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 45.

вгору