ТА́ТІВ, това, тове, розм. Прикм. до та́то; належний татові. Він теж горів бажанням помститись за татову бартку (Коцюб., II, 1955, 310); Чистила я татову Лампочку-шахтарку (Бойко, Ростіть.., 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.