ТАТЬ, я, ч., заст. Злодій, грабіжник. — А Судислав чим дише? Як в’юн, викручується.. У очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 46); * У порівн. Напала ти [фашистська Німеччина] на нас… як та злодюжка. Як тать. Вночі (Тич., II, 1957, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 44.