ТАТУЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до татуюва́ти; // у знач. прикм. Наперед вирвалась із натовпу людина в майці, з голими, татуйованими руками (Ю. Янов., І, 1954, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.