ТА́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до та́то. Ой, чого плачеш, чого жалуєш, Молода Ярино? Ой, чи жаль тобі татонька свого Чи подвір’ячка його? (Укр.. лір. пісні, 1958, 105); Вийшов батько двері одчиняти, я йому в ноги, кланяюсь та плачу: — Татоньку ріднесенький (Вовчок, І, 1955, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.