ТАТАРЮ́ГА, и, ч. Збільш.-зневажл. до тата́рин. Там [під Цоцорою].. згинув [Жолкевський] від шаблюки, І досталось його тіло Татарюзі в руки (П. Куліш, Вибр., 1969, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 43.