ТАТА́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тата́кати та звуки, утворювані цією дією. Після вибухів почулися дрібні рушничні постріли, швидке надсадне татакання кулеметів (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 101); За Бугом протяжно прогув паровоз, з повороту донеслося чітке татакання порожніх вагонів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 42.