ТАСУ́Н, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що стуса́н; штовхан, штурхан. Погуляв деньків зо два по селу Денис, поверховодив на вулиці, не одній дівчині тасун дав з любощів (Кв.-Осн., II, 1956, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 42.