ТАРПА́Н, а, ч. Дикий кінь. Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні — тарпани (Зоол., 1957, 187); — Ще за моєї пам’яті сайгаки, тарпани в степах водились (Гончар, І, 1959, 29); * У порівн. — Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита! Але знай одно: не прийдеш по добрій волі, як тарпана, на аркані поведемо (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 41.