ТА́РИ-БА́РИ, невідм., розм., рідко.

1. Те саме, що тереве́ні.

2. Уживається як присудок за знач. тереве́нити. — Ну, досить тари-бари, — поклав кінець балачкам Лейте (Трубл., Лахтак, 1953, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 40.