ТАРА́ХКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що тарахкоті́ння. Як із пітьми почувся тарахкіт зброї нового полку, лінія заметушилася, віджила (Ірчан, II, 1958, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 39.